Географічні карти
Географічні карти служать найважливішим засобом вивчення
земної поверхні, дозволяючи одночасно вивчати територію
будь-яких розмірів.
Географічні карти застосовуються в різних галузях народного господарства і науки.
Вони потрібні для виробництва різних вишукувань і проектування
(як основи), для організації землевпорядження й адміністративно-господарського
керування, для навчання і наукових досліджень.
Від кожної карти потрібно, щоб вона була достовірною, точною,
досить повною і докладною, наочною й могла зручно читатись.
Вимога вірогідності карти полягає в тому, що карта повинна точно
відповідати станові місцевості на момент зйомки або виправлення її першоджерел.
Вимога точності карти означає, що зображувані на ній елементи і предмети
місцевості повинні зберігати геометричну подобу, точність місця розташування
і розміри відповідно до призначення і масштабом карти.
Вимога достатньої повноти і подробиці карти означає, що на ній повинні
бути зображені всі типові риси і характерні риси місцевості, показ яких визначається
призначенням і масштабом карти.
Під наочністю карти розуміють її властивість, що дозволяє з першого погляду
на карту сприймати усе найбільш важливому й істотне в її змісті.
Під читанням карти розуміється її якість, що дозволяє легко розрізняти всі
деталі змісту при докладному розгляданні карти.
Класифікація географічних карт
Географічні карти класифікують за змістом, масштабом, призначенню
територіальній ознаці. За змістом всі карти підрозділяються на загально
географічні та спеціальні.
Загально географічними називаються карти, на яких з однаковим ступенем
повноти і подробиці зображуються елементи місцевості: гідрографія, рельєф,
рослинність, населені пункти, шляхи, кордони, різні місцеві предмети тощо.
Спеціальними називаються карти, на яких більш повно зображуються окремі
елементи змісту загально географічних карт або показуються інші природні
і суспільні явища, не відображувані загально географічними картами. Серед
спеціальних
карт розрізняють карти фізико-географічні (кліматичні, геологічні, ґрунтові,
гіпсометричні тощо) і соціально-економічні (економічні, політичні, політико-
адміністративні,
історичні тощо).
Загально географічні карти, виходячи з їхнього масштабу, підрозділяють на
топографічні, оглядово-топографічні та оглядові.
Топографічними називаються найбільш точні і докладні загально географічні
карти масштабів 1:200000 і крупніше. Топографічні карти практично зберігають
постійний масштаб зображення, у зв'язку з чим виміри і розрахунки за ними
виробляються без обліку перекручувань за проекцію.
Карти масштабів 1:50000 і крупніше дозволяють докладно вивчати місцевість,
точно орієнтуватися на ній, проектувати інженерні спорудження і робити точні
виміри і розрахунки. Карти масштабів 1:100000 і 1:200000 дають можливість
вивчати місцевість у її основних деталях, орієнтуватися на ній і робити попереднє
проектування великих споруджень.
Оглядово-топографічні карти (масштабів 1:200000—1:1000000), володіючи
основними властивостями топографічних карт, поступаються у точності і подробиці
зображення місцевості. Ці карти дозволяють вивчати місцевість у її головних рисах,
орієнтуватися з літака, проектувати роботи, що охоплюють великі території. Карти
масштабів 1: 500000 і 1:200000 особливо широко використовуються авіацією.
Оглядовими називаються загально географічні карти масштабів дрібніше 1:1000000.
Прикладами оглядових карт є: карта Європи масштабу 1:2500000, карта
України масштабу 1:2500000, карта Південної Азії 1:4000000 і ряд інших.
За призначенням географічні карти поділяють на довідкові, навчальні, морські,
аеронавігаційні, дорожні, автомобільні, туристські й інші.
За територіальною ознакою географічні карти підрозділяються на світові,
карти океанів і морів, материків і їхніх частин, держав, областей, районів.
Широким поширенням користуються географічні атласи, під якими
розуміються збір карт, об'єднаних загальною ідеєю, одноманітно оформлених
і виданих звичайно у вигляді книги або альбому. Подібно картам атласи
бувають: загально географічні, спеціальні, комплексні (об'єднуючі карти
загально географічні і спеціальні), світові, окремих країн, окремих областей,
довідкові, навчальні, морські, дорожні, автомобільні тощо
Крім звичайних карт, існують так названі рельєфні карти. На цих картах
рельєф місцевості показується об'ємно. Причому для більшої виразності
окремих його форм масштаб зображення по висоті (вертикальний
масштаб) береться в 5—10 разів крупніше планового (горизонтального)
масштабу. Усі способи виготовлення рельєфних карт засновані на
використанні звичайних карт. Рельєфні карти, що представляють собою
найбільш наочний вид зображення місцевості, широко використовуються для
навчальних і військових цілей.
Атлас. Загальна географія. 6 клас.
Атлас. Географія материків і океанів. 7 клас
Атлас. Фізична географія України. 8 клас
Атлас. Економічна і соціальна географія України. 9 клас
Атлас. Економіна і соціальна географія світу.10 клас
Карта google
Географічні відкриття. 6 клас
Людські раси
Географічні карти служать найважливішим засобом вивчення
земної поверхні, дозволяючи одночасно вивчати територію
будь-яких розмірів.
Географічні карти застосовуються в різних галузях народного господарства і науки.
Вони потрібні для виробництва різних вишукувань і проектування
(як основи), для організації землевпорядження й адміністративно-господарського
керування, для навчання і наукових досліджень.
Від кожної карти потрібно, щоб вона була достовірною, точною,
досить повною і докладною, наочною й могла зручно читатись.
Вимога вірогідності карти полягає в тому, що карта повинна точно
відповідати станові місцевості на момент зйомки або виправлення її першоджерел.
Вимога точності карти означає, що зображувані на ній елементи і предмети
місцевості повинні зберігати геометричну подобу, точність місця розташування
і розміри відповідно до призначення і масштабом карти.
Вимога достатньої повноти і подробиці карти означає, що на ній повинні
бути зображені всі типові риси і характерні риси місцевості, показ яких визначається
призначенням і масштабом карти.
Під наочністю карти розуміють її властивість, що дозволяє з першого погляду
на карту сприймати усе найбільш важливому й істотне в її змісті.
Під читанням карти розуміється її якість, що дозволяє легко розрізняти всі
деталі змісту при докладному розгляданні карти.
Класифікація географічних карт
Географічні карти класифікують за змістом, масштабом, призначенню
територіальній ознаці. За змістом всі карти підрозділяються на загально
географічні та спеціальні.
Загально географічними називаються карти, на яких з однаковим ступенем
повноти і подробиці зображуються елементи місцевості: гідрографія, рельєф,
рослинність, населені пункти, шляхи, кордони, різні місцеві предмети тощо.
Спеціальними називаються карти, на яких більш повно зображуються окремі
елементи змісту загально географічних карт або показуються інші природні
і суспільні явища, не відображувані загально географічними картами. Серед
спеціальних
карт розрізняють карти фізико-географічні (кліматичні, геологічні, ґрунтові,
гіпсометричні тощо) і соціально-економічні (економічні, політичні, політико-
адміністративні,
історичні тощо).
Загально географічні карти, виходячи з їхнього масштабу, підрозділяють на
топографічні, оглядово-топографічні та оглядові.
Топографічними називаються найбільш точні і докладні загально географічні
карти масштабів 1:200000 і крупніше. Топографічні карти практично зберігають
постійний масштаб зображення, у зв'язку з чим виміри і розрахунки за ними
виробляються без обліку перекручувань за проекцію.
Карти масштабів 1:50000 і крупніше дозволяють докладно вивчати місцевість,
точно орієнтуватися на ній, проектувати інженерні спорудження і робити точні
виміри і розрахунки. Карти масштабів 1:100000 і 1:200000 дають можливість
вивчати місцевість у її основних деталях, орієнтуватися на ній і робити попереднє
проектування великих споруджень.
Оглядово-топографічні карти (масштабів 1:200000—1:1000000), володіючи
основними властивостями топографічних карт, поступаються у точності і подробиці
зображення місцевості. Ці карти дозволяють вивчати місцевість у її головних рисах,
орієнтуватися з літака, проектувати роботи, що охоплюють великі території. Карти
масштабів 1: 500000 і 1:200000 особливо широко використовуються авіацією.
Оглядовими називаються загально географічні карти масштабів дрібніше 1:1000000.
Прикладами оглядових карт є: карта Європи масштабу 1:2500000, карта
України масштабу 1:2500000, карта Південної Азії 1:4000000 і ряд інших.
За призначенням географічні карти поділяють на довідкові, навчальні, морські,
аеронавігаційні, дорожні, автомобільні, туристські й інші.
За територіальною ознакою географічні карти підрозділяються на світові,
карти океанів і морів, материків і їхніх частин, держав, областей, районів.
Широким поширенням користуються географічні атласи, під якими
розуміються збір карт, об'єднаних загальною ідеєю, одноманітно оформлених
і виданих звичайно у вигляді книги або альбому. Подібно картам атласи
бувають: загально географічні, спеціальні, комплексні (об'єднуючі карти
загально географічні і спеціальні), світові, окремих країн, окремих областей,
довідкові, навчальні, морські, дорожні, автомобільні тощо
Крім звичайних карт, існують так названі рельєфні карти. На цих картах
рельєф місцевості показується об'ємно. Причому для більшої виразності
окремих його форм масштаб зображення по висоті (вертикальний
масштаб) береться в 5—10 разів крупніше планового (горизонтального)
масштабу. Усі способи виготовлення рельєфних карт засновані на
використанні звичайних карт. Рельєфні карти, що представляють собою
найбільш наочний вид зображення місцевості, широко використовуються для
навчальних і військових цілей.
Атлас. Загальна географія. 6 клас.
Атлас. Географія материків і океанів. 7 клас
Атлас. Фізична географія України. 8 клас
Атлас. Економічна і соціальна географія України. 9 клас
Атлас. Економіна і соціальна географія світу.10 клас
Карта google
Географічні відкриття. 6 клас
Людські раси
Правила роботи з контурною картою.
При виконанні робіт на контурній карті учні повинні виконувати наступні правила:
1. Усі написи назв географічних об’єктів виконувати друкованими,
по можливості дрібними, але виразними літерами чорною ручкою;
2. Робити написи назви об’єкта тільки мовою оригінала (карта, з якою працює учень), тобто не треба перекладати назви географічного об’єкта з карти, а записувати його тільки мовою, якою він подається в атласі.
1. Усі написи назв географічних об’єктів виконувати друкованими,
по можливості дрібними, але виразними літерами чорною ручкою;
2. Робити написи назви об’єкта тільки мовою оригінала (карта, з якою працює учень), тобто не треба перекладати назви географічного об’єкта з карти, а записувати його тільки мовою, якою він подається в атласі.
3. Географічні назви не скорочувати, не переносити;
4. Назви форм рельєфу (гірських систем) та річок підписувати уздовж їх розташування, але не «догори ногами»; більшість же інших об’єктів ( міста, країни, миси, тощо) підписувати паралельно паралелям;
5. Коли назву об’єкта не можна розмістити на карті, то слід зробити зноску або примітки. Тоді на карті замість назв лише цифри, а в умовних позначеннях цілий перелік географічних назв.
Звичайно, це певне послаблення до вимог роботи з контурною картою і негативно впливає на рівень засвоєння географічної номенклатури. Надписування назви тільки на карті веде до запам’ятовування об’єкта і виховує точність і естетичний смак.6. Окремі умовні позначення є традиційними (наприклад, корисні копалини), їх не можна змінювати і треба зображати точно;
7. Якщо на карту наноситься якийсь об’єкт, то загальне пояснення символу або кольору цього об’єкта обов’язково виноситься в умовні позначення;
8. Зображення символів, їх розмір і колір мають бути однакові і на карті, і в умовних позначеннях;
9. Коли учні підписують на карті, наприклад річки, треба наводити синім олівцем саму річку ( а не всю річкову систему). Таким чином учні встановлюють, де річка починається, куди впадає, відокремлюють головну річку від її притоків.
4. Назви форм рельєфу (гірських систем) та річок підписувати уздовж їх розташування, але не «догори ногами»; більшість же інших об’єктів ( міста, країни, миси, тощо) підписувати паралельно паралелям;
5. Коли назву об’єкта не можна розмістити на карті, то слід зробити зноску або примітки. Тоді на карті замість назв лише цифри, а в умовних позначеннях цілий перелік географічних назв.
Звичайно, це певне послаблення до вимог роботи з контурною картою і негативно впливає на рівень засвоєння географічної номенклатури. Надписування назви тільки на карті веде до запам’ятовування об’єкта і виховує точність і естетичний смак.6. Окремі умовні позначення є традиційними (наприклад, корисні копалини), їх не можна змінювати і треба зображати точно;
7. Якщо на карту наноситься якийсь об’єкт, то загальне пояснення символу або кольору цього об’єкта обов’язково виноситься в умовні позначення;
8. Зображення символів, їх розмір і колір мають бути однакові і на карті, і в умовних позначеннях;
9. Коли учні підписують на карті, наприклад річки, треба наводити синім олівцем саму річку ( а не всю річкову систему). Таким чином учні встановлюють, де річка починається, куди впадає, відокремлюють головну річку від її притоків.
Пам'ятайте: працювати в контурних картах фломастерами і маркерами заборонено
Немає коментарів:
Дописати коментар